Плагіат та дублювання публікацій

Для розгляду приймаються рукописи, які не були повністю або частково опубліковані раніше (будь-якою мовою, у друкованій або електронній формі), і які не надавались на розгляд для можливої публікації до редакцій інших наукових видань.

Плагіат, тобто привласнення або використання без дозволу автора і без посилання на нього тих чи інших матеріалів наукового твору, неприпустимий у будь-якій його формі. Це стосується, серед іншого,
(1) використання чужих ідей, виразів як в оригінальній, так і у відредагованій формі без належних посилань;
(2) копіювання, переказу або парафразу (викладення іншими словами) окремих частин і розділів чужих робіт без зазначення автора(ів) та відповідного цитування;
(3) привласнення наукових результатів, отриманих іншими авторами.

Використання авторами власних раніше опублікованих даних, слів або виразів без належного цитування відповідних публікацій розглядається як самоплагіат (автоплагіат) і є неприпустимим.

Рукописи, у яких будуть виявлені елементи плагіату, відхиляються незалежно від стадії їх розгляду й обробки.

Неприйнятним з точки зору загальновживаних етичних норм є одночасне надання того самого рукопису на розгляд до кількох різних журналів. У такому разі рукопис буде відхилений незалежно від його наукового рівня.

Редакція залишає за собою право застосовувати санкції щодо авторів, які порушили викладені вище етичні норми (за рішенням редколегії рукописи таких авторів можуть не прийматися до розгляду впродовж певного періоду).

Дозвіл на відтворення чужих даних

У разі необхідності автори мають надати письмовий дозвіл власників авторського права на використання (відтворення) раніше опублікованих матеріалів (як-от рисунків, схем, таблиць тощо). Сплата витрат, пов’язаних з отриманням таких дозволів, у повному обсязі покладається на авторів рукописів.