Вісник Одеського національного університету. Хімія

КАТАЛІЗАТОР НА ОСНОВІ СПОЛУК ПАЛАДІЮ(ІІ), КУПРУМУ(ІІ) ТА ТЕРМІЧНО-МОДИФІКОВАНОГО ТРЕПЕЛУ ДЛЯ СПОРЯДЖЕННЯ ЗАСОБІВ ОРГАНІВ ДИХАННЯ ВІД МОНООКСИДУ КАРБОНУ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

2024-02-02T09:06:46+02:00

Досліджено перспективність використання каталізатора на основі сполук паладію(ІІ), купруму(ІІ) та термічно-модифікованого трепелу для низькотемпературного окиснення монооксиду карбону киснем повітря. Встановлено, що низькотемпературний каталізатор складу Pd(ІІ)-Cu(ІІ)/300-Тр при С^П_CO = 1000 мг/м³ лише за умови τ´ = 1,13 с забезпечує очистку повітря нижче проскокової концентрації СО (C^К_CO = 200 мг/м³) і може бути рекомендований для спорядження засобів індивідуального захисту органів дихання від монооксиду карбону.

ЕКЗО-ЛІГАНДНІ КОМПЛЕКСИ ДІЕТИЛЕНТРИАМІН-ПЕНТААЦЕТАТОГЕРМАНАТНОЇ(IV) КИСЛОТИ

2024-02-02T09:19:32+02:00

Розроблено методики та проведено синтез комплексів на основі діетилентриамінпента-ацетатогерманатної(IV) кислоти та низки екзо-лігандів. Встановлено їх склад, термічну стійкість, спосіб координації діетилентриамінпентаоцтової кислоти (H₅Dtpa) та протонування екзо-лігандів – ізоніазиду (Ind), дифенілгуанідину (Dphg), пірацетаму (Pam), імідазолу (Im), цитозину (Ctz), 1,10´-фенантроліну (Phen), 2,2´-біпіридину (Bipy). Запропоновано схему будови та молекулярну формулу одержаних сполук (HL)[Ge(OH)(HDtpa)]·nH₂O, де L = Ind, n = 0 (1), Dphg, n = 8 (2), Pam, n = 4 (3), Im, n = 2 (4), Ctz, n = 2 (5), Phen, n = 5 (6), Bipy, n = 4 (7). Одержані сполуки представляють інтерес як перспективні засоби біомедичного призначення.

ВЗАЄМОДІЯ ГЛІЦЕРИНУ З АЦЕТОНОМ У ПРИСУТНОСТІ КИСЛОТНО-МОДИФІКОВАНОГО КЛІНОПТИЛОЛІТУ

2024-02-02T09:30:57+02:00

Досліджено реакцію гліцерину з ацетоном у присутності кислотно- модифікованих зразків кліноптилоліту Сокирницького родовища Закарпатської області. Виявлено, що технологія модифікації кислотою суттєво не впливає на кислотність каталізатора (рН суспензії). Встановлені основні фактори, що впливають на конверсію гліцерину і визначають каталітичну активність кислотно- модифікованого кліноптилоліту.

СКЛАД ТА ВІДНОСНА СТІЙКІСТЬ ПРОДУКТІВ ВЗАЄМОДІЇ ОКСИДУ СІРКИ (IV) З ВОДНИМИ РОЗЧИНАМИ ТАУРАТУ КАЛІЮ ТА МОНОЕТАНОЛАМОНІЮ. ХЕМОСОРБЕНТ ПРОЛОНГОВАНОЇ ДІЇ

2024-02-02T09:37:58+02:00

Здійснено рН-, редокс та кондуктометричне дослідження хемосорбції оксиду сірки (IV) водними 0,1 моль/л розчинами таурату калію (TauK) і моноетаноламонію (TauMEA) в області температур 293 ÷ 313 К. Виявлено склад утворених при цьому сполук. Розраховано йон-молекулярний склад системи SO₂ – TauK – H₂O, концентраційні та термодинамічні константи утворення сульфітних та гідросульфітних асоціатів. Запропоновано склади просочуючих розчинів на основі MEA та TauK для отримання хемосорбентів пролонгованої дії респіраторного призначення.

ВПЛИВ B2O3 НА ВЗАЄМОДІЮ У СИСТЕМІ SiO–GeO2

2024-02-02T09:50:36+02:00

Досліджено вплив B₂O₃ на характер хімічної взаємодії при 800 °C між монооксидом Силіцію та діоксидом Германію методами РФА та ІЧ спектроскопії пропускання. Дифрактограми зразків системи SiO–GeO₂–B₂O₃ відповідають фазі SiO₂ гексагональної модифікації та GeO₂ різних модифікацій, а також кристалічній фазі B₂O₃. Розширення піків та наявність виразного гало вказують на наноструктурування та склоутворення. На відміну від системи SiO–GeO₂, у системі з добавкою B₂O₃ утворення нанокристалічного германію не спостерігається. Характер ІЧ спектрів пропускання суттєво залежить від вмісту B₂O₃, що вказує на відмінність процесів взаємодії, та запропоновано їх схему. Випробування методом термічного випаровування у вакуумі одного зі зразків із стехіометричним співвідношенням компонентів виявив можливість утворення достатньо тривкого покриття з показником заломлення 1.93 при довжині хвилі 1000 нм.

НИЗЬКОТЕМПЕРАТУРНА АНАЛІТИЧНА МІЦЕЛЯРНА ЕКСТРАКЦІЯ. ПОВІДОМЛЕННЯ 1: ПРОТОЛІТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ КИСЛОТНИХ ІНІЦІАТОРІВ У ОРГАНІЗОВАНИХ СЕРЕДОВИЩАХ

2024-02-02T10:08:37+02:00

У даній роботі методом потенціометричного титрування визначені константи іонізації (рK_а) бензойної, 4-хлорбензойної, о-нітробензойної, 2,4-дигідроксибензойна, о-, м-, п-толуїлових та саліцилової кислот у водних розчинах та організованих середовищах на основі нейоногенної поверхнево-активної речовини Тритону Х-100 при різних концентраціях останнього в системі. Показано, що на характер та ступінь зміни кислотно-основних властивостей досліджуваних сполук впливають їх природа і фізико-хімічні властивості середовища. Запропоновано критерії вибору ініціаторів міцелярної екстракції, які дозволяють проводити аналітичне концентрування за кімнатної температури.

СИНТEЗ І ДОСЛІДЖЕННЯ АНТИОКСИДАНТНОЇ АКТИВНОСТІ N-ГЕТЕРИЛТІО- І N-ЕТИЛКСАНТОГEНАТО-1,4-БEНЗОХІНОНІМІНІВ

2024-02-02T10:10:41+02:00

Синтезовано нові N-гетерилтіо- і N-етилксантогенато-1,4-бензохіноніміни. В результаті дослідження антиоксидантної активності даних сполук методом поглинання 2,2-дифеніл-1-пікрилгідразил-радикалу (ДФПГ) встановлено, що 2,6-диметил-4-{[(етоксиметантіоіл)сульфаніл]іміно}циклогекса-2,5-дієнон виявляє високу антиоксидантну дію.

ТЕРМОДИНАМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ РОЗПЛАВІВ СИСТЕМ Eu-Ge ТА Al-Eu-Ge

2024-02-02T10:13:27+02:00

Методом калориметрії вперше визначено термохімічні властивості розплавів систем Eu–Ge та Al–Eu–Ge при 1200–1400К. Встановлено, що мінімальне значення ентальпії змішування розплавів Eu–Ge (ΔH_min) дорівнює -49,1±4,4 і припадає на сплав з x_Ge = 0,45, а ΔH̅^∞_Eu = -145,7 ± 22,3; ΔH̅^∞_Ge = −166,8 ± 19,8 кДж/моль при Т = 1400 K. Крива ентальпії змішування вивчених розплавів майже симетрична, що корелює з поведінкою сплавів цієї і подібних систем в твердому стані. Одержані дані дозволяють розглянути весь ряд систем Ge–Ln (лантаноїд) і обґрунтувати, чим обумовлені термодинамічні властивості розплавів системи Eu–Ge, зокрема, та Ge–Ln, взагалі. Використовуючи визначені термохімічні властивості розплавів і відому діаграму стану, за моделлю ідеального асоційованого розчину (ІАР) оптимізовані і розраховані енергії Гіббса, ентальпії і ентропії утворення асоціатів в розплавах, розплавів і сполук системи Eu–Ge. Розраховані активності компонентів в розплавах цієї системи проявляють великі від’ємні відхилення від ідеальних розчинів. Використовуючи одержані термохімічні дані за моделлю ІАР також обчислено температурно-концентраційні залежності енергій Гіббса, ентальпій та ентропій утворення розплавів і інтерметалідів, а із них координати кривої ліквідусу діаграми стану системи Eu–Ge. Розраховані нами і відомі експериментальні дані не повністю узгоджуються між собою.

Співставлення ΔH_min розплавів з ентальпіями утворення, Т_пл. сполук Ln₅Ge₃ та різницями мольних об’ємів і електронегативностей компонентів(Δχ) систем в залежності від порядкового номеру Ln показало, що вони в основному корелюють між собою. Причому ΔH_min розплавів і Δ_fH сполук Ln₅Ge₃ систем Ge–Ln не дуже відрізняються між собою. Крім того, всі залежності, за винятком Δχ, є симбатними і монотонними. Монотонність порушується для сполук та розплавів подвійних систем Ge–Eu(Yb).

Інтегральні та парціальні ентальпії змішування розплавів променевих перерізів з х_Eu/х_Ge = 0.85/0.15 і 0.3/0.7 системи Al–Eu–Ge при 1400 К екзотермічні. Причому, при додаванні у розплави Ge_хEu_1-х алюмінію, тепловий ефект розчинення в першому перерізі зменшується, а потім зростає, а в другому зразу зростає. Це обумовлено розривом сильних зв’язків Eu–Ge і утворенням зв’язків з меншою енергією між Al і Eu. За “геометричними” і моделлю Релліха-Кістера-Муджіану розраховані термодинамічні властивості розплавів системи Al–Eu–Ge із аналогічних даних для граничних подвійних систем. Показано, що термохімічні властивості розплавів системи Al–Eu–Ge, що розраховані за моделлю Редліха-Кістера-Муджіану з потрійним внеском L = -220 кДж/моль найкраще узгоджуються з експериментальними даними. Тому таку ж модель було застосовано для розрахунків і інших термодинамічні властивостей розплавів системи Al–Eu–Ge.

ОПТИМІЗАЦІЯ ЕКСТРАКЦІЇ ТА АНАЛІЗ ФЕНОЛЬНИХ СПОЛУК У ПЛОДАХ FICUS CARICA L. МЕТОДОМ ВИСОКОЕФЕКТИВНОЇ РІДИННОЇ ХРОМАТОГРАФІЇ

2024-02-02T10:16:47+02:00

Досліджено оптимальні умови та методи екстракції стиглих плодів Ficus carica L., які забезпечують максимальне вилучення фенольних сполук з рослинної сировини. Встановлено, що найбільший вихід цільового продукту відзначався при екстрагуванні продукту в апараті Сокслета 70% водно-етанольною сумішшю при співвідношенні розчинника до рослинного матеріалу як 1:8 та подрібненні до розміру 5 мм. Методом високоефективної рідинної хроматографії встановлено, що дослідний зразок екстракту з плодів Ficus carica L. містить фенольні сполуки в сумарній кількості 1420,28 мкг/мл, де на долю не ідентифікованих сполук приходилось 478,19 мкг/мл. Серед досліджуваних груп фенольних сполук були виявлені фенольні кислоти, флавоноли, флавоноподібні, флаваноїди, катехіни та в найбільшій кількості катехіноподібні сполуки, які становили 599,29 мкг/мл.